Одеса сьогодні – це оплот канонічного Православ’я на Півдні України. Духовне життя народу неможливе без підготовки нових поколінь пастирів. Із цим завданням успішно справляється Одеська духовна семінарія. В історії її становлення та розвитку, як у історичному дзеркалі, відбилися реалії життя нашої багатостраждальної Батьківщини. Заснована в 1838 році, вона завжди була осередком духовної освіти високого європейського та світового рівня.

Історія ОДС включає два періоди її буття: перший – з 1838 року по 1919 рік, період старої або дореволюційної семінарії, другий період розпочався з 1945 року і триває до теперішнього дня – це період нової або повоєнної семінарії.

Семінарія у ХІХ ст.

Біля витоків цього уславленого навчального закладу стоять вчені-богослови архієпископ Гавриїл (Розанов) і видатний учений-сходознавець, який відкрив Синайський кодекс Біблії, єпископ Порфирій (Успенський). Небесним покровителем був обраний святий апостол Андрій Первозванний, який пройшов із Євангельською проповіддю від Чорного моря до Новгорода. Спочатку Одеська духовна семінарія називалася Херсонською, вона розташовувалась на розі Олександрівського проспекту та Поштової вулиці. Постійно удосконалюючи якість навчання, вона стала центром духовної освіти Півдня Російської імперії.

У семінарії вивчалося широке коло предметів – поряд із богословськими та церковно-історичними дисциплінами викладалися і світські науки, особлива увага приділялася мовам.

Із самого початку навчального процесу разом із місцевими вихованцями тут навчалися православні юнаки братніх народів, які перебували під турецьким ярмом.
На початку XX століття коштом єпархії будується нова будівля духовної семінарії на вулиці, що отримала відповідну назву — «Семінарська». Навчальний корпус був облаштований за останнім словом інженерної думки, тут справді процвіла богословська думка і принесла багатий плід в особі багатьох гідних пастирів, котрі прославляли Господа нашого Ісуса Христа на слов’янських просторах. Сьогодні тут знаходиться головний корпус Одеської сільськогосподарської академії, і віруючі постійно добиваються повернення єпархії.

Закриття семінарії та страждання за віру випускників ОДС

Революційний вихор 1917 року обернувся трагедією для багатьох вихованців семінарії. Нелюдська богоборча машина тоталітарного режиму хижими щелепами ОГПУ перемолола багато людських долей. Внаслідок численних політичних акцій одеське духовенство було практично знищено. Була розорена і духовна школа. Новій державі були потрібні не священики, а агрономи, тому 1 травня 1920 року наказом № 52 Губернського відділу народної освіти Одеську духовну семінарію було ліквідовано, а будівлю передано Сільськогосподарському інституту.
У цей час багато випускників нашої семінарії постраждали за віру Христову. Багато хто розстріляний, замучений, убитий, помер від хвороб і голоду в таборах. Сьогодні їхні імена у Книзі життя і є нашими молитовниками та представниками перед Господом. На сьогоднішній день нам відома доля лише небагатьох випускників дореволюційної семінарії, але їхній життєвий шлях надихає на твердість і непохитність у вірі.

Війна та відродження

Відродження православної богословської освіти в Одесі відбулося в період румунської окупації. З 1 березня 1942 року при Одеському університеті розпочали роботу богословські курси для студентів усіх факультетів, планувалося створити окремий богословський факультет. З січня 1943 року в Одесі відновила діяльність православна духовна семінарія.

Страшні роки Великої Великої Вітчизняної війни, коли саме існування країни було під загрозою, відбулася переоцінка духовних цінностей. Радянська держава почала повертатися обличчям до Церкви. Почали відкривати храми, з посилань та таборів повертати священиків. 1945 року відновлено діяльність Одеської духовної семінарії. Вона розташовувалась у центрі міста, у стінах Свято-Пантелеїмонівського подвір’я. Вихованці знову сіли за парти.
До епохи нового хрущовського гоніння богословська школа в Одесі була відома на всьому просторі Радянського Союзу. Багато єпархій Руської Православної Церкви направляли сюди найкращих своїх юнаків для здобуття духовної освіти.

Семінарія у Свято-Успенському патріаршому монастирі

У 1961 році семінарія знову опинилася на межі закриття. У Великодню ніч під час богослужіння атеїсти кинули в семінарський храм Пантелеїмонівського подвір’я балони сльозогінного газу, щоб посміятися з віруючих.

Лише особисте клопотання патріарха Олексія врятувало семінарію від знищення та її перевели в одну ніч із центру міста до готельних корпусів Свято-Успенського Одеського Патріаршого чоловічого монастиря. Готельні корпуси монастиря, в яких і нині розташована Духовна семінарія, на той час були житловими будинками. Довелося терміново відселяти мешканців, ремонтувати будівлю та приводити її у відповідність до норм для навчальних закладів.

У цьому навчальний процес не переривався. Роки правління Микити Хрущова, який обіцяв показати світові «останнього попа», стали найскладнішими в історії Одеської духовної семінарії. Представники виконавчої влади переписували всіх абітурієнтів, з кожним проводили особливу бесіду. Багатьом юнакам натомість пропонували вступ до кращих світських навчальних закладів, інших умовляли їхати вступати до інших міст, наприклад, до Москви. Яку треба було мати любов до Спасителя та яку мужність, щоб реалізувати у ті роки своє прагнення служити Богу та людям. Місцева влада прагнула зробити все можливе, щоб припинився набір до Одеської семінарії, і вона зникла б, як то кажуть, природним шляхом. У роки школа вистояла багато в чому завдяки особистому участі Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія I.
Коли студентів у класах залишилося зовсім мало, він направив учнів із Московської духовної семінарії до Одеси. Святійшому подобався одеський клімат, він любив довго гостювати у Свято-Успенському чоловічому монастирі, це врятувало обитель від закриття у шістдесяті роки і зробило її, якщо можна так сказати, «зразково-показовою». Сюди возили іноземні делегації на демонстрацію «свободи совісті» того часу. Складним до трагічності було існування Одеської духовної семінарії за радянських часів. Але Божою милістю вона вистояла. Не перервався і ланцюжок пастирів, вихованих в Одеській семінарії.

Сьогодні це один із найвідоміших духовних навчальних закладів в Україні. З цих благодатних стін вийшли сонми пастирів та архіпастирів, відомих богословів, що трудяться на ниві Христовій. У багатьох країнах світу вони несли і несуть свою церковну послух. Її ректорами та випускниками були Блаженніший Володимир, митрополит Київський та всієї України та Високопреосвященніший Агафангел, митрополит Одеський та Ізмаїльський. Тут викладав Святіший Патріарх Пімен

Також тут навчалися:

Свят. Кіріон II (Садзаглішвілі) – перший патріарх – католикос Грузії після відновлення автокефалії Грузинської церкви у березні 1917 року.

Священномученик Антоній (Панкеєв) – випускник ОДС 1912 по 1 розряду. Прославлений у 2000 році у лику новомучеників та сповідників Російських.

Митрополит Софійський та всієї Болгарії Неофіт – перший екзарх Болгарії.

Приснопам’ятний намісник Афонського Пантелеимонова монастиря схіархм. Єремія (Альохін).

Багато інших уславлених святих, відомих ієрархів і богословів Святої Православної Церкви були в різний час вихованцями та викладачами семінарії.

Семінарія сьогодні

За піклування владики Агафангела були побудовані нові навчальні корпуси, що дозволили приймати більшу кількість студентів, а також відкрито храм-музей святого апостола Андрія Первозванного, який зібрав під свої склепіння стародавні ікони, старовинні книги і багато унікальних православних реліквій.

Сьогодні серед вихованців це духовного навчального закладу не лише діти священиків та юнаки, з дитинства, які прагнуть служіння Господу, багато хлопців усвідомили своє призначення, вже здобувши світську освіту. Практично з усіх регіонів України, а також країн ближнього та далекого зарубіжжя приїжджають сюди студенти.

В даний час при школі відкрито регентське, золотошвейне та іконописне відділення. Розташовуються ці відділення у стінах Одеського Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря та опікуються ігуменею Серафимою.

Після закінчення семінарії багато вихованців здобувають вищу духовну освіту в Київській, Московській, Санкт-Петербурзькій духовних академіях, на богословських факультетах зарубіжних університетів, зокрема прославленого університету Солонікійського.

В наш час зростає прагнення Господа та Його Церкви як простого народу, так і інтелігенції. Зводяться нові храми, відновлюються зруйновані. Сьогодні, як ніколи, відчувається велика потреба у священиках і співочих, потрібні одягу та відповідне начиння. Підготовкою висококваліфікованих фахівців успішно займається сьогодні Одеська духовна семінарія, яку очолює ректор архімандрит Серафим (Раковський).

Семінарія сьогодні – це згуртований колектив викладачів, багато з яких вихованці ОДС та клірики Одеських храмів. З 2000 року семінарія видає пастирсько-богословський журнал «Андріївський вісник». Ці видання користуються заслуженою популярністю серед православних не лише в Україні чи Одесі, а й на всій канонічній території Російської Православної Церкви, а також за кордоном. У 2018 році семінарія відзначатиме 180-річчя від дня свого заснування. Роки богоборчих гонінь світської влади зміцнили дух православних віруючих. Одеська духовна семінарія вийшла з горнила випробувань як золото з печі плавильника, очищеної. За євангельським словом Господа нашого Ісуса Христа (Мф.16, 18), «на цьому камені Я створю Церкву Мою, і брама пекла не здолають її».

За заслуги перед духовною освітою та підготовку ревних пастирів семінарія нагороджена високими церковними нагородами: орденами РПЦ — святого рівноапостольного великого князя Володимира ІІ (1985 р.) та І ступеня (1998 р.), преподобного Сергія Радонезького ІІ ступеня (1988 р.). Інокентія Московського ІІ ступеня (2005 р.), орденами УПЦ — преподобних Антонія та Феодосія Печерських ІІ ступеня (1998 р.), преподобного Нестора Літописця І ступеня (2005 р.), а також Патріаршими грамотами.