Храм-музей апостола Андрея Первозванного
Свято-Андріївський храм-музей є центром духовного життя Одеської духовної семінарії. У справі формування майбутніх істинних та ревних пастирів Церкви Христовий храм займає винятково важливе місце. Якщо на заняттях вихованці набувають теоретичних знань, то в храмі вони практично осягають насолоду молитви, стверджують свою віру, пізнають «як належить у домі Божому жити» (1 Тим. 3, 15). У 1967 році працями та турботами ректора семінарії архімандрита Агафангела (Саввіна), який нині править архіпастир Одеської митрополії, в Одеській духовній семінарії було організовано церковно-археологічний кабінет (ЦАК).
Мета створення кабінету — ближче ознайомити учнів з церковними предметами, що розповідають про історію Церкви, її життя, мистецтво, з різноманіттям давньоруської ікони, розвитком іконопису та іконографії. У влаштуванні церковно-археологічного кабінету та його поповненні взяли участь Преосвященні архіпастирі, священнослужителі, викладачі духовних шкіл та миряни.
З милості Божої справа, розпочата в невеликому приміщенні, зростала. Незабаром церковні реліквії було розміщено у двох великих залах. У 1978 році кабінет був реконструйований: піднято стелі, один із залів був подовжений за рахунок двох кімнат і влаштований семінарський храм. Нині представлена у храмі експозиція безпосередньо знайомить вихованців та всіх відвідувачів із зразками церковного мистецтва, розширює їх культурний кругозір, виховує любов до прекрасного, навчає берегти ікону як святиню, і як велике надбання історії нашої Церкви та нашого народу.
У Свято-Андріївському храмі-музеї у фарбах ікон, в урочистій суворості церковного начиння, у неповторній красі православного богослужіння явно відчувається безперервний зв’язок віків та тисячоліть, що здійснюється в єднанні з Христом та Його Святою Церквою.
В даний час у храмі-музеї міститься зібрання унікальних експонатів, творів церковного мистецтва, чудовим чином збережених у вогні гонінь на Церкву у XX столітті.
У Свято-Андріївському храмі зібрано найбагатшу колекцію стародавніх та сучасних ікон різних іконописних шкіл. Найдавніша ікона — «Спас Нерукотворний» новгородського листа XV століття. Ікони «Апостола Андрія Первозванного», «Євангеліста Марка», «Архангела Гавриїла» та «Іверської Богоматері» датуються XVI століттям. У храмі налічується понад сто ікон XVII-XVIII століть.
Особливу цікавість ікона «Воскресіння Христове», на якій зображено зішестя Ісуса Христа в пекло, одинадцять явищ Господа після воскресіння. Цікаві апокрифічні сказання, зображені на іконі: вручення розсудливому розбійнику Ракху хреста і посольство Спасителем його до раю, біля дверей раю Серафим не пускає розбійника, останній показує хрест і Серафим пропускає його, в раю зустрічають його пророки Ілія та Енох та спраш до раю, і розбійник розповідає про події, що сталися на землі. Інтерес представляють і антимінси, один з яких підписаний святителем Тихоном Задонським у 1763 році, інший – святителем Інокентієм, архієпископом Херсонським та Таврійським у 1853 році.
Збори поповнюють відділ церковного начиння: чаші, дарохоронниці, дароносиці, копія, брехні, вінці та свічники, а також дрібна пластика: різьблення по дереву (ікони та хрести), по кістці та каменю, перламутрові вироби — різьблення та інкрустація, вироби з емаллю, найбагатша колекція мідного лиття.
Зі зборів книг цікаві рукописи: «Маргарит» (XV ст.) святого Іоанна Златоуста, Євангеліє (XVI ст.), «Катехизис» Лаврентія Зігабена, житія святих (XVII ст.) та інші. Найстаріша друкована книга -Мінея за серпень місяць (1622). Особливу цінність представляє книга «Добротолюбство» (1793), що належала преподобному Серафиму Саровському.
Серед експонатів музею — унікальні збори стародавніх монет: часів Птоломея (IV-I ст. до Р.Х.), Олександра Македонського (336-323 рр.), Юлія Цезаря (59-44 рр.), Костянтина Великого (308-377) рр. за Р.Х.).
У зборах музею є ікони, хрести, скульптури з мармуру та дерева, зроблені умільцями інших віросповідань.
Представлена експозиція безпосередньо знайомить вихованців та всіх відвідувачів із зразками церковного мистецтва, розширює їх культурний кругозір, виховує любов до прекрасного, навчає берегти ікону як святиню, і як велике надбання історії нашої Церкви та нашого народу.
У Свято-Андріївському храмі-музеї Одеської Духовної Семінарії у фарбах ікон, в урочистій суворості церковного начиння, у неповторній красі православного богослужіння явно відчувається безперервний зв’язок віків та тисячоліть, що здійснюється у єднанні з Христом та Його Святою Церквою.