Свято-Андріївський храм-музей є центром духовного життя Одеської духовної семінарії. У справі формування майбутніх істинних та ревних пастирів Церкви Христовий храм займає винятково важливе місце. Якщо на заняттях вихованці набувають теоретичних знань, то в храмі вони практично осягають насолоду молитви, стверджують свою віру, пізнають «як належить у домі Божому жити» (1 Тим. 3, 15). У 1967 році працями та турботами ректора семінарії архімандрита Агафангела (Саввіна), який нині править архіпастир Одеської митрополії, в Одеській духовній семінарії було організовано церковно-археологічний кабінет (ЦАК).

Мета створення кабінету — ближче ознайомити учнів з церковними предметами, що розповідають про історію Церкви, її життя, мистецтво, з різноманіттям давньоруської ікони, розвитком іконопису та іконографії. У влаштуванні церковно-археологічного кабінету та його поповненні взяли участь Преосвященні архіпастирі, священнослужителі, викладачі духовних шкіл та миряни.

З милості Божої справа, розпочата в невеликому приміщенні, зростала. Незабаром церковні реліквії було розміщено у двох великих залах. У 1978 році кабінет був реконструйований: піднято стелі, один із залів був подовжений за рахунок двох кімнат і влаштований семінарський храм. Нині представлена ​​у храмі експозиція безпосередньо знайомить вихованців та всіх відвідувачів із зразками церковного мистецтва, розширює їх культурний кругозір, виховує любов до прекрасного, навчає берегти ікону як святиню, і як велике надбання історії нашої Церкви та нашого народу.

У Свято-Андріївському храмі-музеї у фарбах ікон, в урочистій суворості церковного начиння, у неповторній красі православного богослужіння явно відчувається безперервний зв’язок віків та тисячоліть, що здійснюється в єднанні з Христом та Його Святою Церквою.

В даний час у храмі-музеї міститься зібрання унікальних експонатів, творів церковного мистецтва, чудовим чином збережених у вогні гонінь на Церкву у XX столітті.
У Свято-Андріївському храмі зібрано найбагатшу колекцію стародавніх та сучасних ікон різних іконописних шкіл. Найдавніша ікона — «Спас Нерукотворний» новгородського листа XV століття. Ікони «Апостола Андрія Первозванного», «Євангеліста Марка», «Архангела Гавриїла» та «Іверської Богоматері» датуються XVI століттям. У храмі налічується понад сто ікон XVII-XVIII століть.

Особливу цікавість ікона «Воскресіння Христове», на якій зображено зішестя Ісуса Христа в пекло, одинадцять явищ Господа після воскресіння. Цікаві апокрифічні сказання, зображені на іконі: вручення розсудливому розбійнику Ракху хреста і посольство Спасителем його до раю, біля дверей раю Серафим не пускає розбійника, останній показує хрест і Серафим пропускає його, в раю зустрічають його пророки Ілія та Енох та спраш до раю, і розбійник розповідає про події, що сталися на землі. Інтерес представляють і антимінси, один з яких підписаний святителем Тихоном Задонським у 1763 році, інший – святителем Інокентієм, архієпископом Херсонським та Таврійським у 1853 році.
Збори поповнюють відділ церковного начиння: чаші, дарохоронниці, дароносиці, копія, брехні, вінці та свічники, а також дрібна пластика: різьблення по дереву (ікони та хрести), по кістці та каменю, перламутрові вироби — різьблення та інкрустація, вироби з емаллю, найбагатша колекція мідного лиття.
Зі зборів книг цікаві рукописи: «Маргарит» (XV ст.) святого Іоанна Златоуста, Євангеліє (XVI ст.), «Катехизис» Лаврентія Зігабена, житія святих (XVII ст.) та інші. Найстаріша друкована книга -Мінея за серпень місяць (1622). Особливу цінність представляє книга «Добротолюбство» (1793), що належала преподобному Серафиму Саровському.

Серед експонатів музею — унікальні збори стародавніх монет: часів Птоломея (IV-I ст. до Р.Х.), Олександра Македонського (336-323 рр.), Юлія Цезаря (59-44 рр.), Костянтина Великого (308-377) рр. за Р.Х.).
У зборах музею є ікони, хрести, скульптури з мармуру та дерева, зроблені умільцями інших віросповідань.
Представлена ​​експозиція безпосередньо знайомить вихованців та всіх відвідувачів із зразками церковного мистецтва, розширює їх культурний кругозір, виховує любов до прекрасного, навчає берегти ікону як святиню, і як велике надбання історії нашої Церкви та нашого народу.
У Свято-Андріївському храмі-музеї Одеської Духовної Семінарії у фарбах ікон, в урочистій суворості церковного начиння, у неповторній красі православного богослужіння явно відчувається безперервний зв’язок віків та тисячоліть, що здійснюється у єднанні з Христом та Його Святою Церквою.